Павло Казарʼян: чому замісна терапія метадоном консервує залежність, а не лікує її

Клінічний психолог-адиктолог Павло Казарʼян, засновник центру ресоціалізації наркозалежної молоді «Джерело», в одному з інтерв'ю знову підняв тему замісної (метадонової) терапії, назвавши її не лікуванням, а способом консервації залежності. За інформацією ninarkotikam.com, свою позицію він відстоює вже понад 20 років практики, спираючись на власну запатентовану методику реабілітації.

Суть замісної терапії проста: людині, залежній від опіатів, замість «вуличного» наркотику легально і під контролем видають інший опіоїд, найчастіше метадон або бупренорфін. Ідея в тому, щоб зняти криміногенну складову, знизити смертність від передозувань і зупинити поширення ВІЛ та гепатитів через спільні голки.

Чому зниження шкоди - це не одужання?

Казарʼян підкреслює: як програма гострого реагування ця концепція має право на існування. Якщо людина зараз не готова лікуватися, завдання фахівців - щоб вона дожила до моменту, коли буде готова. Але проблема виникає тоді, коли «зниження шкоди» починають видавати за фінальну мету лікування.

«Мені як фахівцю важливо, щоб у людини лишалися двері до одужання, а не лише довічна доза під розписку», - зазначає психолог. За його словами, це принципова підміна понять: людина не перестає бути залежною, вона просто змінює нелегальне джерело на легальне і продовжує жити в хворобі, часом до кінця життя.

Що метадон робить з мозком?

Метадон, пояснює Казарʼян, є повноцінним опіоїдним агоністом з дуже тривалим періодом виведення з організму. Він підтримує ту саму дофамінову патологію, що й героїн: мозок продовжує існувати в спотвореній системі винагороди.

Формується потужна фізична залежність, а абстиненція при відміні метадону, за спостереженнями фахівця і за свідченнями людей, які пройшли обидва стани, часто виявляється важчою і тривалішою за героїнову. Тобто замість розриву залежності відбувається її закріплення, причому в більш важко оборотній формі.

Чому таблетка не лікує особистість?

Як клінічний психолог Казарʼян наполягає: залежність - це не «слабка воля» і не «погана звичка», а хронічне захворювання, яке вражає не лише тіло, а й емоційну, духовну сферу та всю систему стосунків людини.

У залежного руйнується здатність розпізнавати й переживати почуття, вибудовувати близькість, брати на себе відповідальність. Саме тому фармакологія безсила як єдиний інструмент лікування: пігулка не відновлює особистість. Відновити її, за словами фахівця, може лише інша особистість, підтримувальне середовище і довга внутрішня робота. Метадон же звернений виключно до тіла і повністю ігнорує причину залежності.

Що показує практика реабілітації?

• За словами Казарʼяна, шлях від метадонової програми до повноцінного життя без речовин, роботи і відновленої родини - радше виняток, ніж правило.
• Метадонова програма, каже він, утримує людину «на плаву», але не «піднімає на берег».
• Натомість через реабілітацію в «Джерелі» за роки роботи, за словами засновника центру, пройшли сотні людей, які повернулися в суспільство, створили сім'ї і самі почали допомагати іншим.

Різниця, підсумовує Казарʼян, принципова: одна модель керує симптомом, друга повертає людину до життя. Центр посилається на власну методику реабілітації, зареєстровану державою, патент України на корисну модель № 55569 «Спосіб комплексної реабілітації наркозалежних», з ефективністю, за даними спостережень центру, на рівні 93,4%.

Варто зауважити, що ефективність будь-якої реабілітаційної програми, зокрема заявлені відсотки успішності, залежить від методології підрахунку і критеріїв «одужання», тому такі дані варто сприймати як позицію конкретного центру, а не як незалежно верифіковане дослідження.