Психологи-аддиктологи проти легалізації медичної марихуани: попереджають про ризик прихованої залежності

Психологи-аддиктологи виступили проти легалізації медичної марихуани в Україні, наголошуючи, що навіть у медичних дозах канабіс здатен стати першим кроком до формування залежності. За інформацією ninarkotikam.com, таку позицію фахівці обґрунтовують багаторічним досвідом роботи з людьми, які проходять лікування від наркозалежності.

Дискусія навколо медичного канабісу в Україні триває вже не перший рік, і зазвичай у центрі уваги опиняються лікарі, пацієнти з хронічними хворобами та громадські активісти. Голос спеціалістів реабілітаційної сфери, які щодня бачать, як звична річ перетворюється на пастку, лунає значно рідше.

Аргумент про «точку входу»

Головний ризик, на який вказують аддиктологи, стосується не самого факту медичного застосування, а того культурного месиджу, який воно посилає суспільству. Коли речовина отримує статус ліків, вона автоматично сприймається як безпечніша, ніж є насправді. Для підлітків, які й так шукають способи впоратися з тривогою чи болем, це створює хибне відчуття дозволеності.

У сім'ях, де вже є досвід залежності чи співзалежності, легалізація може підсилити небезпечні патерни: батьки чи родичі схильні толерувати вживання, якщо воно подається під виглядом лікування. Фахівці підкреслюють, що межа між «медичним» і «рекреаційним» використанням у побуті часто стирається дуже швидко.

Біохімія і соціальний тиск

З біохімічної точки зору канабіс активує дофамінову систему, підсилюючи потяг до швидкого полегшення. Це особливо небезпечно для людей з низькою стресостійкістю та слабкою підтримкою з боку оточення. Соціально ж легалізація формує нові уявлення про «безпечність» речовини, і це уявлення поширюється значно ширше, ніж коло пацієнтів з реальними медичними показаннями.

Мотивація прихильників легалізації здебільшого гуманістична: полегшити страждання хворих, дати шанс на гідне життя. Але за цими аргументами часто приховується й тиск на розширення легалізації - вже не лише медичної, а й рекреаційної. Противники ж спираються на досвід тисяч пацієнтів, для яких будь-яка нормалізація психоактивних речовин означала розширення зони ризику.

Що пропонують натомість

Спеціалісти наполягають: без чіткої державної програми профілактики і контролю легалізація призведе до зростання латентної залежності, яку складно виявити на ранніх стадіях. Замість швидких рішень вони пропонують розвивати психотерапію, підтримку для хронічно хворих без залучення психоактивних речовин та розбудовувати повноцінну систему реабілітації.

Водночас варто чесно визнати: жодна дискусія про легалізацію не має простих відповідей. Реальна допомога хронічно хворим людям вимагає окремого, зваженого підходу, а не протиставлення «дозволити або заборонити». Українська система охорони здоров'я поки не готова гарантувати ні контроль за обігом такого препарату, ні супровід пацієнтів групи ризику, і саме це, на думку аддиктологів, має стати предметом обговорення в першу чергу.