Радянський наркокартель 1975-го: як міністр МВС СРСР «нажився» на первітині і чому мафію так і не знищили

Навесні 1975 року в лабораторії, підпорядкованій Інституту хімії при Академії наук СРСР, налагодили підпільний випуск синтезованого первітину, психостимулятора, який американці називали «таблетками бадьорості». Препарат швидко поширився наркоринком і мав шалений попит, а масштаби виробництва привернули увагу тодішнього міністра МВС СРСР Миколи Щолокова. Про це пише novayagazeta.eu з посиланням на архівні матеріали радянських спецслужб.

Історія цієї справи цікава не лише як факт кримінальної хроніки минулого століття. Вона показує механізм, який актуальний і сьогодні для України: коли наркобізнес зростає до промислових масштабів, він неминуче перетинається з корупцією у владних структурах, і будь-яка «успішна» спецоперація ліквідовує конкретне угруповання, але не причину, через яку наркоринок постійно відроджується.

Чому радянська пропаганда заперечувала існування наркоманії

Офіційна лінія СРСР десятиліттями звучала однаково: наркоманія - хвороба капіталістичного суспільства, у соціалізмі їй немає місця. Насправді ситуація була іншою. Ще наприкінці XIX століття у Російській імперії поширилися опіумні курильні, морфій вільно продавали аптеки, а в богемному середовищі популярністю користувалися ефір і кокаїн.

Після більшовицького перевороту владі спершу було не до боротьби з наркотиками: за свідченнями, навіть деякі керівники НКВС регулярно вживали кокаїн, який продавався практично відкрито. Лише у 1930-х роках заборонили вільний продаж наркотичних препаратів, але це не вирішило проблему, а загнало її в підпілля.

Що змінилося після Другої світової війни

Повоєнні роки принесли нову хвилю залежності: ветерани, які пережили бойову травму і те, що сьогодні назвали б посттравматичним стресовим розладом, масово підсідали на важкі наркотики. Під їхнім впливом чинилися злочини, які вже неможливо було приховати статистикою. У 1956 році тодішній міністр МВС СРСР Микола Дудоров подав до Ради міністрів записку з тривожними даними про вирощування опійного маку в колгоспах Киргизької та Казахської РСР і про масштаби нелегального обігу наркотичних речовин у країні.

Як промислове виробництво первітину привернуло увагу міністра МВС

За даними, на які посилається novayagazeta.eu, підпільна лабораторія в структурі академічного інституту працювала не як кустарна майстерня, а як налагоджене виробництво з постачанням на «ринок». Саме масштаб і, ймовірно, прибутковість цього бізнесу привернули особисту увагу очільника МВС Миколи Щолокова, за якого відомство мало сумнозвісну репутацію зрощення з кримінальними структурами.

Розслідування, ініційоване на найвищому рівні, зрештою призвело до розгрому двох наймогутніших на той час наркоугруповань у СРСР. Однак, як зазначають дослідники цієї історії, ліквідація конкретних кланів не означала знищення системи: попит на наркотики, канали постачання прекурсорів і корупційні зв'язки залишилися.

Чому цей історичний епізод важливий для України сьогодні

Паралель напрошується сама: боротьба з окремими наркоугрупованнями без системних реформ правоохоронної системи і без реальної профілактики залежності дає лише тимчасовий ефект. В Україні так само періодично звітують про ліквідацію підпільних лабораторій чи великих партій синтетичних наркотиків, проте це не усуває коріння проблеми: попит, корупційні схеми і слабку систему реабілітації залежних.

• Розгром наркоклану без роботи з попитом залишає ринок вільним для нових гравців.
• Корупційна складова у правоохоронних органах часто дозволяє наркобізнесу існувати роками до «показового» викриття.
• ПТСР і бойова травма, як і 80 років тому, лишаються фактором ризику вживання психоактивних речовин, тепер уже серед українських ветеранів війни з РФ.

Які висновки можна зробити з цієї історії

Досвід показує: репресивні заходи проти наркобізнесу дають результат лише в комплексі з профілактикою, лікуванням залежності та боротьбою з корупцією в самих правоохоронних органах. Без цього будь-яка «перемога» над конкретним наркокартелем є тимчасовою.